ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ 

Новобогданівка знов молиться й палає,
Снаряди сіють горе і відчай,
На грудях неньки вбитої ридає
Сліпе від сліз і болю дитинча.

Чом президент сюди не виїзджає?
Далеко він, звідсіль не погукать.
З японцями він бджілок доглядає,
А тут гримить війна, япона мать!..

Міністр військовий теж гуля далеко,
Забув про совість, честь свою і стид.
А у селі гримить ракетне  пекло,
Косить селян безправ’я  геноцид.

Чорніє день, і колосок тужавий
Чорним зеренцем засіває лан.
Йде по країні тероризм державний –
Оце вам, дядьку, істиний майдан.

Т Е Р А К Т

Кум Левко й кумася Дуня
П’ють в садочку  самограй
Раптом “Боїнг” – прямо в клуню –
Жахнув клятий самурай.

Садонуло – все в руїнах!
І Левко підтвердив факт:
- Яка, кумо, в нас країна,
Такий видно, і теракт.

   ПОВІСТКА 

Б’ють народ менти мордаті
З гиканням і свистом,
Щоб Засухам передати…
Повістку до слідства.

Дметься генерал щосили:
- Бий його хвороба!
Ми ж і Кравченку вліпили
Дві “повістки” в лоба.

   СИНДРОМ ГЕНЕРАЛА
   КРАВЧЕНКА 

Прокуророві, як слід, доповіли:
Ранньою весняною порою
Самовбивцю-дачника знайшли
З кулею у черепі одною.

Знявся тут гармидер і фурор,
Як бува в таких ділах одвіку.
- Одна куля? – Не повірив прокурор.
- Жити б ще та й жити чоловіку…

   ЕПІТАФІЯ 

Від роботи мер не впав,
Від безсоння дуба дав.
А якби не крав, не жер,
То гуляв би й досі мер.

   НАЛІТ СПЕЦНАЗУ НА
   СЕЛО КОВАЛІВКУ 

У Ковалівці – кінець світу,
Плачуть люди, плаче жито,
Мов налякані птахи,
Геть тікають дітлахи.

То, закривши білий світ,
Сів на вигін вертоліт,
З його черева у масках
Сипонули фантомаси.

В чорних масках той спецназ –
Є дубини, чадний газ,
Ой, не люблять жартувати
Наші браві “соколята”.

Всі пикаті та рум’яні
Оточили дім Тетяни
Кажуть: “Зараз будем брати
З потрохами депутата!”

Ковалівка аж гуде:
- “Демократія” іде!
Ці дадуть нам на галушки,
Наїмось від пуза юшки.

За Тетяну всім назло
Встало з вилами село:
- Владолюбцям окаянним
Не дамо свою Тетяну!

- Знаємо кому вона,
Як у горлі кістка.
Хтось там газу не трима,
А винна – невістка.

У калюжу уряд сів.
Цукор – лиш у пана
Хтось сальце і м’ясо з’їв…
Мордують – Тетяну.

Бо її квітучий край
Пече комусь пеком,
Тож накинулись на рай,
Мов чортяки з пекла.

Тракториста мент поклав,
Хлібороб крізь сльози:
- Плугом землю я орав,
Тепер орю – носом.

Крекче дід старий: “Гай-гай,
Справні хлопці, файні!
Ціпа в руки дурням дай –
Не треба комбайнів”.

Забринів у діда глас:
- Хлопці, схаменіться,
Покладете без села
Зуби на полицю!

Отак влада обпеклася
Вогнищем Купала,
Вона ще не піднялася,
А вже ниць упала.