Куми кадять папіроси,
Теревені травлять,
Гудуть тихо в сиві вуса,
Мов хрущі у травні.
- Вчора на базарі був -
Знаєш почім сало?
Тож, як гавкну м’яснику:
“А Юля сказала!..”
Здоровило той – атлет,
Либонь, хлопець битий,
Продав мняса для котлет –
Дешево й сердито.
Наша Юля – молодця,
Вміє дуги гнути,
Хоч прем’єрського м’ясця –
Нема й ущипнути…
- А мені було по дні,
Куме – Йосип-драний!
Цілий вечір я гудів
В нашім ресторані.
Почали нас без бабла
Викидати з зали,
То Панько як завола:
- А Юля сказала!..
Принесли вино й коньяк,
Було їсти й пити.
Хильнув, куме, на коня,
Та й упав з копита.
- Е, це, куме, через край.
Шкода молодиці…
Нашим дурням мняса дай,
То попросять циці.
Ц У К Е Р К И
У печінки в’їлись ціни оті кляті,
Забули люди, що таке котлети,
А цукор на столі – велике свято,
Жуєм цукерки олігарха Петі.
|
ОЦЕ ВАМ БАБУСЮ,
І ЮЛІЇ ДЕНЬ
Ні сала, ні м'яса у баби катма,
Ні цукру, ні хліба - порожня сума,
У селах не чути веселих пісень-
Оце вам, бабусю, і Юлії день...
Молилася баба колись на майдан,
Тож має державний тепер дерибан,
І пенсія стала трухлява, мов пень,-
Оце вам, бабусю, і Юлії день...
То горе з пальним, тепер-з газом буза,
Від голоду здохла у баби коза,
А влада все нових співає пісень -
Оце вам, бабусю, і Юлії день...
ГАСЛО – ЗГАСЛО
ВІРЮ, кожухом Європу накриємо,
ЗНАЮ, щастя народне примножимо,
Та біда, що нічого не ВМІЄМО,
Двічі горе – нічого не МОЖЕМО.
ОДНЕ СЛОВО
Жнемо, що Майдан посіяв,
Влада валиться з руки,
Тож кумів назвав “месія”
Одним словом – гов – ки.
Правду ріже. Молодчина!
Хоча дещо грубо.
Кумівщина – кучмівщина
Тільки, бля, у кубі.
Нехай “оте” їдять мухи
Та ще й на тщесерце.
Нема кращої кликухи,
З нею – і в безсмертя.
Опустіло геть в коморах,
Люди знову – бидло.
Що було лайном учора,
Сьогодні – повидло.
|
