Е П О Х А 

Сидить та й плаче кум Тимоха:
- Навряд чи, куме, переживем
Вікторіанськую епоху
За юліанським календарем.

НА УРЯДОВІЙ ВЕЧІРЦІ 

Жванія. Вечірка. Дим
І вино – по вінця.
- Харашо, кацо, сідім!
- Атож, на двох стільцях…

ЯК ТЕПЕР ВІТАЮТЬСЯ


- Колись ми вітались,- 
Мовить вуйко Сава:
- Слава Україні!
- І героям слава!                                

А тепер маруда
У жлобів ущербних:
- Дядьку, красти будеш?                  
- Та ні – ліпше вмерти!                

- То ходи в начальство,
Разом будем жерти.

 РАДІСНА НОВИНА 

Втупив дядько в телек очі,
Думу думає сумну,
Бо з екрана всі сокочуть,
Що злодюжок – у тюрму! 

Руки в дядечка нечисті,
Тому й пісенька сумна,
Раптом диктор тих міністрів
Назива по іменах.

Дядько як зірвався радий:
- Жінко, викинь сухарі!
Знову наша, рідна влада,
У столиці, нагорі.

ОЛІЦГАРХ У КОЛИСЦІ 

Внученя в великім домі
Вередує й верещить,
Дідуся беруть судоми –
Краще вмерти  і не жить.

Може тобі, щоб ти скисло
Цяцю – чудо із чудес,
Коника чи мерське крісло,
Чи папашин “Мерседес”?

Заклепало всіх у дошку.
Що ж тобі, зніми печаль?
Мале виплюнуло соску:
- Діду, дай “Криворіжсталь”