КОЗЕЛ 

Придибала баба Химка
В церкву край села,
Замовити панехиду
Для свого козла.

- Ой, такий був упокійник,
З ним би жить та жить,
Вірний, лагідний, спокійний –
Як би це… одпіть?

Батюшка басує гнівно?
- Геть-но мара зла!
Тут не церква комерційна,
Щоб одпіть козла!

Затрусились в баби плечі
З горя і плачу.
- Та я, - хника, - за ту пєвчу
“Зелень” зплачу.

Батюшку чортяка вжалив,
Скочив, мов орел:
- Так одразу б і сказали –
Хрещений козел!

   В О Л И 

Та гей, воли, чого ж ви стали?..
                 Степан Руданський

„Народна” влада люд неволить
І важить нас за баранів.
Та не з отар ми — з Чорноволів,
Велика нація волів.

Ми споконвіку орем ниву,
Схиливши голови в журі,
Ми б хлібом світ заполонили,
Та йдем голодні у ярмі.

В ярмі — за новими панами,
Недолю тягнем череслом.
Чи ми не січені шаблями,
Святим не хрещені Дніпром?

Вже з нас погоничі сміються:
- Нащо їм роги — на красу?
Пора нам, сірим, схаменуться,
Бо поженуть на ковбасу.

Ми - гречкосії на розпутті,
Серед оцих чужих полів.
Та гей, воли, порвіте пута,
Проснися нація волів!       

* * *
Коли помаранчевий вітер свободи
Кодло злодійське з палаців турнув,
Багато охочих носити колоду,
З якої кучмизму зладнати труну.

Той, хто шкуру дер з народу, -
В померанчі моднім,
Приліпились до колоди        
Змії підколодні...