УКРАЇНСЬКА ГОЛГОФА 

Гай, дарма народ поперло
На ту гору – на Говерлу.
Президент – те бачив світ –
Причепивсь на вертоліт.

А “маленькі українці”
Лізли в небо наодинці.
Серед граду й громовиць
Впали люди долілиць.

Налетів вітрисько – шквал,
Вбило хлопців наповал…
Отаке вчинив весілля
Помаранчевий “месія”.

Не дурні. І вже доперли
(Не усі ж на світі – лохи):
Люди дерлись на Говерлу
З української Голгофи.            

ДЕЩО ПРО НАШ
МЕНТАЛІТЕТ 

Мо’ за свічку з перед дяка
Чи  мислі урочі,
Сам Господь зійшов до дядьки?
- Проси, чого хочеш!

- Хоч здоров’я, хоч – півсвіту,
“Мерседес” чи дачу…
Але знай: тим же й сусіду
Вдвічі я віддячу.

Дядько глянув за межу –
Дім чужий – високий…
- Боже праведний, прошу,
Вибий мені око

   ЛОЖКА ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА 

  Її вирізьбили зі стовбура
  липи майстри з Петриківки
  на Дніпропетровщині для глави
  держави.
  
На плечах несли ту ложку дружно,
Кпинили “під мухою” дядьки:
- Як уціпити мішалкою по гузну,
До Європи, брате, долетиш.

Легко в ложці упопити людину,
З нею, - наче з ядерним мечем,
Та Європа як її уздріне, -
За край світ, сердяга, утече.

К Л Я Т В А 
Одна рука – на Біблії – скрижалі,
На Торі – інша царственна рука,
На рідну ж Конституцію поклали
Оте, що муля спати прарубкам…

МІНІСТЕРСЬКА ТРУПА 
У нас міністри – гумористи,
У владі – ціла трупа,
І циркачі, і аферисти,
І… політичні трупи.
             
             * * * 
                             
Видав Президент вердикт – 
Не чіпати “Охматдит”,
Бо, мовляв, навіть бандит
Не залізе в “Охматдит”