МАЛЕНЬКИЙ УКРАЇНЕЦЬ 

	Сільська балада                

Я – маленький українець,
Жию край села.
Ген, стоїть стара руїна –
Хатонька моя.

Корівчину малу маю,
Жіночку бліду,
Живемо, мов шкутильгаєм,
З горя на біду.
	
  У селі живу Небоги,
  Де страшний Содом,
  Мов село те із-за рогу
  Вдарили мішком.

Маю я земельки трохи,
Паю куций лан, 
Заправля на ній Митроха –
Фермер наш і пан.

Обіцяв зерно і сіно,
М’ясо і вершки…
Та у дівір полови кинув
Драні три мішки.

Сам на свому “Міцубісі”
Маринує дні,
Ми ж – голодні достобіса
Й голі. Бо дурні.

Наче б воно влада нова,
Та ми, як були:
За волів нас мали вчора
І тепер – воли.

Все загріб під себе пан,
Мов небесну манну.
У Києві був Майдан,
Тепер в нас – Майданек.
	
  Я – маленький українець,
  В березні ладую 
  Новій владі на гостинець
  Величезну дулю.


СІЛЬСЬКА МУДРІСТЬ

Гнат лупцює себе в груди,
Що реформи – гичка,
Все одно в корови буде
Бичок чи теличка.

   ПІРАМІДА 

Дід Хома живе в селі,
Є кебета в діда.
От якось узяв і звів
Диво – піраміду.

Може в Хеопса була
Піраміда вища,
Та для нашого села
І ця – красотища!

Розцвіла довкіл земля…
Якось на Покрову
Завели туди теля,
А вийшла… корова.

Піраміда порчі злій
Геть скрутила роги,
Тепер свині у селі,
Наче носороги.

В баби Дусі  ще з весни
Не ноги, а горе,
В піраміду принесли –
Танцює в “Гринджолах”.

В піраміді був оцій 
Алкоголік Яшка.
Геть з похмілля. То в руці…
Появилась пляшка.

Творить космос чудеса
В дідовій каплиці,
Тож Хома і почесав
Прямо до столиці.

- Піраміда – Божий дар -
Сало і каклєти…
Та і вам цар-государ,
Доточить кебети.

Бо в державі керувати –
Не на пальцях пальцювати…

Що в палаці плів “стішком”,
Вже не має згадки:
Полетів Хома мішком
Аж до Бесарабки.

Отаку дудуньо той
Заслужив подяку.
Тепер хлібом не годуй –
Дай набить мордяку.

Постовий подав кашкет:
- Їдь додому, діду!
У столиці в нас – Ташкент –
Кумів піраміда.